Пам’ять, що об’єднує покоління
Пам’ять, що об’єднує покоління
Щороку у другу неділю вересня ми згадуємо одну з найбільших трагедій в історії українського народу — примусове виселення українців з їхніх прадавніх земель: Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини.
У період з 1944 по 1951 рік понад 750 тисяч людей були змушені залишити свої домівки через політичні домовленості, які знехтували долями тисяч родин.
81 рік потому ця історія звучить ще гостріше. Сьогодні, коли війна знову вириває українців з рідних осель, ми розуміємо біль наших предків як ніколи раніше. Для багатьох родин Донеччини це — повторення трагічного кола, ще одне вигнання, ще одна втрата дому, коріння, пам’яті.
Наші предки, вигнані у 1951 році, прибули на Донеччину, зокрема до Званівської громади. Тут, на степових просторах, вони будували нове життя, привезли з собою пісні, традиції, мову, щоденну працю — все те, що робить народ живим. Разом із місцевими мешканцями вони відродили себе — і нашу землю.
Сьогодні ми знову змушені боротися за те саме — за право бути вдома. За право бути українцями.
У Званівці біля будинку культури встановлений пам’ятний знак, який зберігає пам’ять про ті події. Це не просто символ минулого — це дзеркало нашого сьогодення.
Світла пам’ять усім, хто не пережив вигнання з рідної землі. Шана тим, хто зберіг у серці Україну — попри все. І віримо в те, що ми повернемо своє.
Званівська громада пам’ятає. Україна бореться і переможе.
З повагою,
Олександр БІЛИЦЬКИЙ
Начальник Званівської сільської
військової адміністрації
