КУЗНЄЦОВ МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ
Кузнєцов Микола Михайлович
(28.11.1984р. – 20.01.2025р.)
• дата, місяць, рік народження – 28.11.1984р.
• дата, місяць, рік смерті – 20.01.2025р.
• місце народження або жителем якої громади був Захисник – народився в селі Верхньокам’янське Званівської сільської територіальної громади.
• посаду, де проходив службу - Молодший сержант, Служив начальником групи – командиром машини відділення мостоукладників інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу танкового батальйону військової частини А1376 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського.
• стисла біографічна довідка: Народився Микола Михайлович 28.11.1984 у селі Верхньокам’янське Бахмутського (раніше Артемівського) району Донецької області у вчительській родині. Він був третьою дитиною. З 1991 по 1999 рік навчався у загальноосвітній школі с. Верхньокам’янського, потім з 1999 по 2003 навчався у Лисичанському педагогічному коледжі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю вчитель трудового навчання та креслення. Продовжив навчання Микола в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти.
Працював учителем у Золотарівській ЗОШ І-ІІ ст., потім була робота за кордоном, щоб допомогти батькам.
На військову службу був мобілізований 29 травня 2023 року.
Разом із побратимами він із честю та гідністю боронив нашу державу. Перебуваючи завжди у зонах активних бойових дій, ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки прагнув підтримувати бійців і рідних, переконуючи, що все буде добре. Ризикуючи життям, самотужки вивіз побратимів і їх спорядження з напівоточеної позиції в с. Урожайному Донецької області, чим врятував не одне людське життя та майно бригади.
Микола, як істинний командир, виконував бойові завдання разом з підлеглими:
- допомагав збирати макети техніки на лінії фронту. Як свідчили побратими, ворог втратив не один десяток високовартісних ударних безпілотників типу Ланцет;
- на власному легковому автомобілі разом з підлеглими їздив на нульові позиції для мінування ділянок та шляхів можливого просування ворога.
Подібні завдання виконував на всіх ділянках фронту, де брала участь 58-ма окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського.
За час служби (1 рік та 8 місяців) жодного разу не був у заслуженій відпустці, ставлячи інтереси захисту рідної Батьківщини вище особистих.
• стислий спогад про Захисника (у разі наявності) – Микола був справжнім прикладом людяності, чуйності та відповідальності. Він завжди допомагав тим, хто потребував підтримки, і був щирим другом, на якого можна покластися у будь-якій ситуації. Для молоді він став не лише наставником, а й натхненням - людиною, яка своїм прикладом показувала, що означає жити з честю та гідністю. Як командир, Микола залишався справедливим і відданим побратимам, завжди дбав про своїх бійців. Він - люблячий син, що піклувався про батьків. Оберігав їх, не розповідав, на яких небезпечних ділянках він служить.
Наказом командира військової частини А1376 від 11.12.2024 Микола Михайлович був відзначений за вірність українському народові і військовій присязі, особисту мужність і самовідданість, проявлені під час захисту державного суверенітету територіальної цілісності України в умовах воєнного стану.
• місце смерті – Микола загинув 20 січня 2025 року, виконуючи військовий обов’язок з оборони та відсічі збройної агресії російської федерації проти України поблизу Лісного на Харківщині.
• місце поховання - похований Захисник України на Затуринському міському кладовищі (м.Полтава).
• про родину – у захисника залишилися батьки.
