10 березня – День Державного гімну України.
10 березня – День Державного гімну України.
Цього дня 1865 року в польському місті Перемишль вперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», як заключний концертний номер перших у Галичині світських «вечерниць в пам’ять Тараса Шевченка».
Поряд із прапором і гербом Державний гімн України, або славень, — один із головних державних символів України. Державним гімном України стала пісня «Ще не вмерла України і слава, і воля» на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького. Офіційна музична редакція ухвалена Верховною Радою 15 січня 1992 року, текст гімну затверджено законом України «Про Державний гімн України» 6 березня 2003 року.
«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».
Історія створення гімну почалась з осені 1862 році коли на одній з вечірок у Павла Чубинського, етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, в приспіві якої були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»). 23-річному Павлу Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом відлучився в іншу кімнату, щоб через пів години вийти звідти з готовим текстом відомої сьогодні пісні «Ще не вмерла Україна».
Вірш «Ще не вмерла Україна» став швидко поширюватись серед українофільських гуртків, за що шефом жандармів князем Долгоруковим «за шкідливий вплив на розум простолюду» було наказано вислати Павла Чубинського на проживання в Архангельську губернію.
У львівському журналі «Мета» в номері 4 за 1863 рік відбулась перша публікація тексту вірша. Твір отримав велике поширення в західних регіонах України. Під враженням віршу Павла Чубинського греко-католицький священик о. Михайло (на прізвище Вербицький), який був відомим композитор свого часу, написав музику до нього.
У кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 року його вперше записано на платівку. У червні 1917 року відбулось затвердження офіційного перекладу гімну України на англійську мову.
Під час Української революції 1917-1921 рр. «Ще не вмерла Україна» став одним із державних гімнів УНР та ЗУНР. А під час урочистого проголошення Акту Злуки 22 січня 1919 року «Ще не вмерла Україна» Павла Чубинського наряду з «Вічним революціонером» Івана Франка лунав у виконанні хору Стеценка. У 1939 році «Ще не вмерла Україна» був затверджений гімном Карпатської України.
З радянською окупацією пісню замінили на «Живи, Україно, прекрасна і сильна», в якій жодного слова про українську незалежність, лише про вітчизну єдиних народів-братів, возз’єднання, партію та Леніна.
Увесь радянський період пісня була під забороною і тільки 24 вересня 1989 року гімн «Ще не вмерла Україна» прозвучав публічно на головній сцені фестивалю «Червона Рута» у виконанні Василя Жданкіна. В процесі виконання до нього долучились Віктор Морозов та Едуард Драч.
15 січня 1992 року музичну редакцію М. Скорика та Є. Станковича (для хору та фортепіано) державного гімну затвердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображення у Конституції України.
За пропозицією Президента України Леоніда Кучми у 2003 році було запропоновано змінити звучання першої строфи гімну. Важливо, що в законодавстві Державний Гімн отримав редакцію «Ще не вмерла України…» – замість занепадницького, як вважається, варіанту «не вмерла Україна». А вже 06 березня 2003 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про Державний Гімн України». Закон затверджує національний гімн «Ще не вмерла України» на слова Павла Чубинського й музику Михайла Вербицького Державним Гімном.
Гімн України набув піку своєї популярності під час Помаранчевої революції 2004 року, та особливо Революції Гідності 2013-2014 років. Славень «Ще не вмерла…» співали на Майдані щогодини. Мільйони протестувальників відчували духовну силу, впевненість у тому, що треба стояти, аби зберегти незалежність України та вибороти право на життя в європейській країні. Національний Гімн об’єднував протестувальників у хвилини найжорстокіших протистоянь.
І тепер, на протязі 10 років російсько-української війни та двох років повномасштабного вторгнення росії, наш славетний гімн надихає захисників України на боротьбу з агресором. Нехай він і далі об’єдную всіх нас у досягненні нашої спільної мети – Перемоги над підступним ворогом та відновленні нашої квітучої Батьківщини!
«… Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці»
